Провідні тенденції в розвитку літератури другої половини XX ст.

14.12.                                   11 клас (2 год) урок №30

Тема. Провідні тенденції в розвитку літератури другої половини XX ст.

Мета: Ознайомити  учнів із загальною картиною розвитку світовою літературою ІІ пол. ХХ ст.; розвивати   навички складання опорних конспектів, визначення головного, систематизації літературних явищ, уміння сприймати інформацію на слух; виховувати  прагнення до пізнання, любов до літератури, гуманістичний світогляд.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, схема.

Хід уроку

І Вступна частина       

1.     Створення емоційної готовності учнів до уроку.

    ІІ Перевірка домашнього завдання

Виконання тестових завдань.

ІІІ Оголошення теми та завдань уроку.

Провідні тенденції в розвитку літератури другої половини XX ст.

розповідати про провідні тенденції в розвитку літератури середини – другої половини XX ст.;

висловлювати судження про реалізацію теми Другої світової війни й руху Опору в повоєнні десятиліття, а також поширення екзистенціалізму в літературі цього періоду.

IV Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Скінчилася Друга світова війна… У світі склалися воєнно-політичні блоки, які протистояли один одному. Двополюсність світу вплинула й на літературний процес. Появилися «країни соціалістичної співдружності», у їхніх літературах запроваджувався «соціалістичний реалізм».

·  Пригадайте ознаки «соціалістичного реалізму». (Конфлікт — боротьба проти чужих ідей за ідеологічну спільність і однодумство; художня дійсність — лакована, прикрашена, показана з позицій правлячого класу, партії; прийоми художнього зображення — ідеалізація людини як носія найкращих моральних якостей, вихованих соціалістичною системою; герой-борець, будівник нового суспільства.)

Однак цьому методові чинився опір (гласний і негласний) у польській, угорській, чеській та інших літературах. Почала розпадатися система колоніалізму, наростала національно-визвольна боротьба в Азії, Африці. Численні локальні конфлікти та війни продовжували тримати людство в напруженні. І хоча в 60–70-х рр. XX ст. загрозу третьої світової війни було відвернено, атомний привид блукав по земній кулі.

Однією з найпоширеніших і найболючіших у літературі цього часу була, звісно, воєнна тема. Великий вплив на її розкриття мав екзистенціалізм.

·  З’ясуймо, що таке екзистенціалізм та його ознаки.

Екзистенціалізм (лат. існування) — один із провідних напрямів у філософії XX ст. — літературна течія, що набула найвиразнішого розвитку у Франції 30–40-х рр. У літературі екзистенціалізму закарбувалися напружене переживання духовної кризи західної цивілізації, відчуття втрати сенсу буття, зображення нездоланного трагізму людського життя — його приреченості на самотність, відчуженість і занедбаність у ворожому світі, змалювання ситуації морального вибору особистості в «межовій» ситуації.

Найяскравіші представники — Ж. П. Сартр, А. Камю.

Світова художня література повоєнних років жила проблемами й тривогами свого часу, сподіваючись, що людство нарешті скаже: «Прощавай, зброє!»

З’являються нові жанри, наприклад «робітничий роман» (літератури німецька, англійська, американська, чехословацька); «антиколоніальний роман» (англійська література).

Письменники розуміли, що у ХХ ст. світова спільнота опинилася перед вибором шляху в майбутнє, і від цього вибору залежить саме її існування. Тому з тривогою постійно порушували цю проблему. Одні віддавали перевагу формам умовним, алегоричним, інші — життєподібним. Французький письменник Робер Мерль та американський митець Рей Бредбері звернулися до жанру роману-антиутопії, зосередивши увагу на бездуховності тоталітаризму, небезпеці ідеологічних чвар, які можуть призвести до катастрофи.

У другій половині ХХ ст. бурхливо розвиваються «масова культура», «масова література», які не збагачують, не вдосконалюють суспільство й людину, а маніпулюють ними. Малохудожня книжкова продукція пропагує бездумний, безтурботний, іноді жорстокий і розпусний спосіб життя.

Але справжніх митців хвилює в першу чергу людина в усій її складності та неоднозначності. Відтворюючи різні життєві ситуації та розповідаючи про різні людські долі, вони підводять читача до висновку: розбіжність між ідеалами, які проголошуються суспільством, і облудною практикою суспільного життя — одна з головних причин бездуховності. А ще — усесильність «золотого тільця», «жовтого диявола», якому продовжує поклонятися людство;зречення вічних цінностей.

Письменники гуманістичного спрямування борються за душу й розум людини, і саме це є об’єднувальним началом у літературі ХХ ст.

«Старий світ» (Європа) ближче ознайомлює з літературою «Нового світу» —американською. Активізуються літератури так званого «третього світу», на авансцену світової літератури 1950–1960-х рр. виходять роман, поезія Латинської Америки. Європа пізнає художній світ японської літератури.

2. Складання опорно-логічного конспекта за лекцією

· Складіть опорно-логічний конспект, визначте основні риси світової літератури другої половини ХХ ст.

V Рефлексія

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

·         Найбільше мене вразив той факт…

VI підсумок уроку. Оцінювання.

-  Що нового ви дізнались на сьогоднішньому уроці?

-  Що вас вразило? Здивувало?

-  Про що б ви ще хотіли дізнатись?

VII Домашнє завдання.

Розповідати про світову літературу другої половини ХХ ст., наводити приклади.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про провідні жанри інтелектуальної прози.