Життєвий і творчий шлях сербського письменника Милорада Павича. Утілення в його оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму.

03.04.2017р.                                   Урок № 55, 11 клас 2 год.

Тема. Життєвий і творчий шлях сербського письменника Милорада Павича. Утілення в його оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму.

Мета: Ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, розкрити особливості його постмодерністського твору; розвивати навички роботи з електронною книгою; уміння аналізувати твори постмодернізму, «розшифрувати» їх; розширювати кругозір учнів; виховувати повагу до літератури, естетичний смак.

Тип уроку: комбінований урок.

Обладнання: підручник, портрет письменника, текст твору, ілюстрації до нього.

Хід уроку

І Мотиваційний етап.

1.Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

   ІІ Актуалізація суб’єктивного досвіду й опорних знань.

Бесіда за питаннями:

    Закінчіть речення «Постмодернізм – це…».

    Назвіть основні риси постмодернізму.

    Яких найвідоміших прозаїків постмодернізму ви знаєте?

    Назвіть представників постмодернізму в українській культурі.

ІІІ Оголошення теми та завдань уроку.

Знати: життєвий і творчий шлях письменника;

Вміти: аналізувати оповідання.

IV Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

АВТОБІОГРАФІЯ

Я письменник уже двісті років. Далекого 1766 року якийсь Павич видав у Будиму збірку віршів і відтоді вважається у колі письменницької родини.

Народився я 1929-го на березі однієї з чотирьох райських річок о 8.30 ранку під знаком Терезів (що передують Скорпіону), за гороскопом ацтеків - Змія.

Перший раз мене бомбардували, коли мені минало 12-й. Удруге - коли минало 15-й. Між тими двома бомбардуваннями я вперше закохався та під німецькою окупацією вимушено вивчив німецьку мову. В той час я потай вивчив і англійську від одного пана, який палив запашний тютюн. Тоді ж я вперше забув французьку (потім я забував її ще двічі). Нарешті в одній собачій буді, де опинився, рятуючись від англо-американського бомбардування, один колишній царський офіцер почав давати мені уроки російської мови за книжками поезій Фета й Тютчева: інших він не мав. Сьогодні вважаю, що навчання мов було для мене свого роду перетворенням у різних чарівних звірів.

Я любив двох Йованів - Йована Дамаскина та Йована Златоуста (Хризостома).

Набагато більше кохань я пережив у своїх книжках, аніж у своєму житті. За одним винятком, що триває й досі. Ніч у моїх снах солодко лягала мені до обох щік.

До 1984 року я був найменш читаним письменником у моїй країні, а від того року і надалі найбільш читаним.

Я написав роман у вигляді словника, другий - у вигляді кросворда, третій у вигляді клепсидри і четвертий - як довідник для ворожіння картами таро. Я намагався якнайменше зашкодити людям цими романами. Гадаю, роман - це рак. Він живе в рахунок своїх метастазів. День у день я все менше письменник своїх книг, а все більше письменник майбутніх, які, можливо, ніколи не напишу.

Як не дивно, мої книжки дотепер перекладалися 66 разів різними мовами. Коротше кажучи, я не маю біографії. Маю лише бібліографію. Критики у Франції та Іспанії зазначили, що я перший письменник XXI століття, який жив у ХХ-му, коли потрібно було доводити безневинність, а не провину.

Найбільше розчарування у житті принесли мені перемоги. Перемоги не окупаються.

Я знав, що не треба дотикатися живих рукою, якою вві сні торкнувся мертвого.

Я нікого не вбивав. Натомість убили мене. Задовго до смерти. Для моїх книг було б краще, якби їх автором був якийсь турок чи німець. Я був найвідомішим письменником найупослідженішого народу на світі - сербського народу.

XXI століття для мене почалося avant la date, 24 березня 1999 року, коли НАТО впродовж 78 днів бомбардувало Белград та Сербію. Відтоді Дунай, на берегах якого я народився, вже не судноплавний...

Гадаю, Господь осипав мене безмежною ласкою, подарувавши мені радість писати, але такою ж мірою й покарав мене, може, саме за цю радість.

Милорад Павич

Складання учнями опорної схеми-конспекту за лекцією вчителя.

Читання уривка з роману М. Павича «Хазарський словник».

«Та в будь-якому випадку читати таку товсту книгу означає довго бути самому. Довго бути без того, чия присутність вам необхідна, бо читання в чотири руки ще не ввійшло в ужиток. Тому автор почуває докори сумління і намагається загладити свою вину. Тій прекрасній особі зі швидкими очима й лінивим волоссям, яка, читаючи цей словник і пробігаючи крізь свій страх, мов крізь кімнату, відчуває себе самотньою, — тій особі автор радить зробити таке. Нехай надвечір першої середи місяця вона вийде зі словником під рукою до крамниці солодощів на головній площі свого містечка. Там на неї чекатиме молодий чоловік, який, зовсім як і вона, відчув себе самотнім, згайнувавши час на читання тієї самої книги. Їм слід сісти одне біля одного за кавою і порівняти чоловічий та жіночий примірники своєї книги. Вони відрізняються. Порівнявши між собою короткі, написані курсивом речення з останньої сторінки цього словника в жіночому і чоловічому примірниках, вони отримають книгу, складену в єдине ціле, як закінчену партію в доміно, і тоді вона стане їм не потрібною. Тоді нехай вони добре вилають лексикографа, але хай роблять це якомога швидше, в ім’я того, що приходить потім, бо те, що приходить потім, — то тільки їхня справа, і вона найважливіша від будь-якого читання. Я бачу, як на вуличній скриньці для пошти вони розкладають вечерю і, обійнявшись, їдять у сідлах своїх велосипедів.

Утім, нехай читача всі ці інструкції не цікавлять. Він може зі спокійною совістю знехтувати будь-якими рекомендаціями і читати так, як їсть, — користуючись правим оком, як виделкою, лівим — як ножем, а кістки кидаючи за спину…

Крім того, словник зовсім не обов’язково читати повністю, можна прочитати лише половину чи будь-як частину й тим задовольнитися, що, до речі, зазвичай і відбувається зі словниками. Чим більше шукатимеш — тим більше здобудеш…»

(М. Павич «Хазарський словник»)

 Обговорення прочитанного.

·         ŠŠ Чи зацікавив вас зміст книги? Якщо так, то чим саме?

·         ŠŠ Що здалося вам незвичним у формі, у змісті твору?

·         ŠŠ Які ознаки постмодернізму ви помітили в романі «Хазарський словник»   Слово вчителя.

— Особливе місце у творчості Павича посідає оповідання «Дамаскин».

Автор активно використовує факти візантійської та поствізантійської культури (будівництво  храмів по всіх християнських землях на зразок візантійських). Письменник дає можливість вибору шляхів читання твору на двох його «перехрестях» (у тому числі на комп’ютері). Це своєрідна гра з текстом і з читачем, «відмова від монопольного права автора на істину». Детальніше особливості твору розглянемо на наступному уроці.

V.Закріплення знань, умінь і навичок.

Складання психологічного портрета письменника за його автобіографією.

VІ . Рефлексія.

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

·         Мене зацікавило…

·         Мені здалася слушною думка про те…

 VІІ Підсумок уроку. Оцінювання роботи учнів.

-         Що нового ви дізнались на сьогоднішньому уроці?

-         Що вас вразило? Здивувало?

-         Про що б ви ще хотіли дізнатись?

VIІІ Домашнє завдання.

Знати біографію письменника.

Прочитати оповідання «Дамаскин», уміти його аналізувати.