Значення образу Різдва у творі. Елементи фольклору (казки, пісні).

30.11                                          6 клас урок №26

Тема. Значення образу Різдва у творі. Елементи фольклору (казки, пісні).

Мета: Ознайомити  учнів з ідейно-художнім та виховним значенням; розвивати  образне, критичне мислення, виділяти ключові моменти; виховувати  почуття милосердя, повагу до сімейних та

загальнолюдських цінностей.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання:  портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього, підручник.

Хід уроку

І Вступна частина

1.Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

ІІ Перевірка домашнього завдання.

Бесіда за питаннями:

1.Пригадайте, хто є головними героями «Різдвяної пісні у прозі»?

2.Яким постає перед нами Скрудж?

3.Як персонаж змінюється? Чому?

ІІІ Оголошення теми та завдань уроку.

Значення образу Різдва у творі. Елементи фольклору (казки, пісні).

знаходити елементи фольклору в повісті Ч. Діккенса,

виявляти їхню роль у тексті.

ІV Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Евристична бесіда

● Пригадайте, будь ласка, що таке: пісня, народна казка, літературна казка?

● Яким із цих жанрів властиве використання фантастичних мотивів? Які саме найбільш характерні для якого жанру?

● Як ви вважаєте, чому прозовий твір названий автором піснею? (на Різдво люди зазвичай співають пісні; також автор називає розділи пісні куплетами).

● Назвіть, будь ласка, елементи реального у оповіданні? (Свято і різне ставлення людей до нього. Різний побут людей, багатих і бідних. Роздуми Скруджа про своє життя, його спогади про самотнє дитинство).

● Що у оповіданні є фантастичним? (поява привидів, мандрівка Скруджа у минуле, те, що диво перетворення особистості Скруджа відбувається саме на Різдво).

1. Які елементи ріднять оповідання з казкою? (привиди, тяжке дитинство і сирітство героя, можливість за короткий час осягнути майже все життя; повна перемога добра над злом; магічні числа – три появи духів).

Проаналізуємо оточення персонажів.

— Де відбувається дія оповідання? (у місті, у конторі Скруджа)

— Яке враження справляє це місце? (похмуре, сумне)

— Чи впливають зміни навколо на Скруджа і його контору? (ні, він залишається скнарою, для нього не існує ні змін, ні свят).

— Чи випадково те, що Скрудж оточений холодом? (не випадково, холод панує і у його душі). Проаналізуємо час у оповіданні.

— Коли відбуваються події оповідання? (перед Різдвом)

 — Які асоціації викликає у вас цей час? (добро, магія, диво)

— Коли Скруджа відвідує привид Марлі? Зачитайте приклад з тексту? (Похмурим вечором: «У дворі було так темно, що навіть Скрудж, який знав там кожен камінчик, мусив пробиратися навпомацки, а в чорному підворітті будинку клубився такий густий туман і лежав такий товстий шар інею, немов сам злий дух негоди сидів там, занурений у важкі думи»).

— Скільки років минуло від дня смерті Марлі? (сім)

— Чому автор акцентує на цьому увагу? (магічне число і магічний час).

— Коли приходить привид Давнього Різдва? (опівночі).

— Які асоціації викликає саме цей час? (містика, темна загадка, похмуре і надприродне).

— У який час повертається Скрудж разом із цим привидом? Чому? (Минуле. Йому слід згадати, яким він був раніше).

 — Коли являється Дух нинішнього Різдва? (о першій годині).

— Чому саме так? (наближення до світанку).

— Як відчуває себе Скрудж після зникнення духів? Знайдіть цитату. («– Який же сьогодні день, яке число? – запитався Скрудж. – Не знаю, як довго пробув я серед Духів. Не знаю. Я нічого не знаю. Я мов новонароджене дитя. І нехай! Не біда. Воно й краще – бути дитиною. Ура! Ура! Ура!»).

— Чому він не відчув часу? (перебував наодинці із своєю душею, з вічністю).

V Рефлексія

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Складіть «ланцюжок теплих порад». Яким треба бути, щоб вас не спіткала доля Марлея? Кожен з учнів називає пораду або якість характеру.

VI підсумок уроку. Оцінювання.

-         Що нового ви дізнались на сьогоднішньому уроці?

-         Що вас вразило? Здивувало?

-         Про що б ви ще хотіли дізнатись?

VII Домашнє завдання.

Прочитати роман Даніеля Дефо «Життя і незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо».

Контрольний класний твір. «Творчість М.Булгакова, Р. М. Рільке, Г. Аполлінера, Ф. Гарсія Лорки».

25.11.                                 11 клас (2 год ) урок №25

Тема. Контрольний класний твір. «Творчість М.Булгакова, Р. М. Рільке, Г. Аполлінера, Ф. Гарсія Лорки».

Мета: повторити, узагальнити вивчене з метою контролю та корекції; розвивати  писемне мовлення учнів, учити визначати головне й деталі, висловлювати власні думки, аналізуючи художні твори, обґрунтовувати власні твердження; виховувати  найкращі людські якості.

 Тип уроку: контроль і корекція знань, умінь та навичок.

Обладнання:  художні тексти.

Хід уроку

І Вступна частина.

1.                          Створення емоційної готовності учнів до уроку

ІІ Оголошення теми уроку та завдань.

Контрольний класний твір.  «Творчість М.Булгакова, Р. М. Рільке, Г. Аполлінера, Ф. Гарсія Лорки».

2.                          Правильність написання твору.

         1. Орієнтовний обсяг твору.

ІІІ Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу .

Коментар –інструктаж  вчителя до написання твору

Обирання тем

 «Відкриття булгаковського світу в романі М. Булгакова "Майстер і Маргарита”»;

·         «Пошуки істини й справедливості героями роману М. Булгакова "Майстер і М аргарита”»;

·         «Творчість і кохання в романі М. Булгакова "Майстер і Маргарита”»;

·         «Моральна відповідальність людини за свої вчинки в романі М. Булгакова "Майстер і М аргарита”»;

·         «Чим мене вразив твір М. Булгакова "Майстер і Маргарита”»;

·         «Мої улюблені вірші (образи з поезії) Ґ. Аполлінера»;

·         «Художні відкриття Ґ. Аполлінера»;

·         «Моє сприйняття поезії Р. М. Рільке (Ф. Ґарсія Лорки)»

Вчитель. Хочу наголосити на деяких вимогах до написання твору:

1. Мовне оформлення – орфографічна і пунктуаційна грамотність, лексичне багатство: оригінальність, наявність влучних і невеликих за обсягом цитат.

2. Вступ має бути оригінальним та інтригуючим.

3. Викладати думки потрібно у певному порядку.

4. Логіка мислення має розвиватися від конкретного до загального і навпаки.

5. Глибоке розкриття теми.

6. Власні думки слід аргументувати, для чого необхідно використовувати короткі та чіткі цитати.

7. До характеристик якісного твору належать: стислість, емоційність, наявність логічного висновку.

8. Дайте оцінку життєвих поглядів письменника.

 9. Визначте, яка авторська позиція перегукується з вашою.

Написання контрольного твору. Ø

1.Самостійне складання учнями плану твору. Ø

2.Написання роботи в чорновому варіанті. Ø

3.Редагування й переписування твору начисто. Ø

4. Самостійна перевірка написаного. Ø

5.Здача робіт вчителю для перевірки.

Вірші Ґійома  Аполлінера, які мене вразили

Творчість Ґ. Аполлінера є одним із найзначніших і найхарактерніших явищ поетичного сприйняття суперечливої дійсності ХХ ст.

Осмислення трагедії війни відобразилося в збірці «Каліграми. Вірші Миру і Війни», що вийшла друком 1918 року. Вона поділяється на дві частини: до першої увійшли поезії, написані Аполлінером 1913 і в першій половині 1914 року, до другої — фронтові поезії. Присвячена збірка пам’яті друга поета, літератора Рене Деліза, який загинув на фронті. Назва збірки пов’язана з експериментами в царині поетичної форми. Частина віршів має вигляд «ліричних ідеограм», або каліграм, тобто вони написані так, що їхній текст створює своєрідний малюнок (будинок, зірку, лінії дощу тощо). У «Каліграмах» поет засуджує війну, але антивоєнною тематикою їх значення не вичерпується. Ґ. Аполлінер порушує важливі проблеми духовного й історичного буття людства, багато й сміливо експериментує, домагаючись «безпосереднього вираження». Так з’являються його «поезії-розмови», «поезії-репортажі», для яких «будівельним матеріалом» служили факти, фрагменти «безпосередньої дійсності», з яких монтуються твори «Вулиця Крістін», «Хмарний привид» та інші.

Проте збірка була не просто експериментаторством, а передусім — прагненням відтворити складний «потік життя», у якому зв’язки розриваються й водночас усі фрагменти з’єднані невидимим ланцюгом, пізнати котрий покликана поезія. Для Аполлінера людина, попри всі її помилки й хибні ілюзії, завжди залишаєтьсяволодарем світу, що веде постійну боротьбу за життя на межі світла і темряви, миру і війни, високого й буденного.

Поезія Ґ. Аполлінера, яка справила на мене найбільше враження,— «Зарізана голубка й водограй». Розташуванням літер неоднакового розміру та різними напрямками рядків вона утворює обриси голубки над струменями фонтана, що символізує вічний плач за тими, хто загинув на війні.

Цей образ навіяв поетові відомий малюнок П. Пікассо голубки — символу миру.

Війну поет сприйняв як страшну трагедію, але трагедію майже неминучу, невблаганну, як Страшний суд. Світ наче розколовся на дві половини: з одного боку — люди, природне життя, з іншого — страждання, кров, смерть. За принципом антитези й побудовано поезію «Зарізана голубка й водограй». Каліграма створена у формі звернення до всіх сучасників, яких розкидала війна по світу або забрала смерть. Поет не вживає таких гучних слів, як «людство», «сучасники». Навпаки, звертання його має суто особистісний, навіть інтимний характер:

О постаті убиті любі

О дорогі розквітлі губи

Міє Мареє

Єтто Лорі

Анні і ти Маріє

Де ви дівчата

Я вас питаю

У цьому переліку імен і особистий зміст, і поетичний. Кожна людина на світі неповторна, смерть кожної людини — трагедія, втрата цього світу. Під час війни полеглих рахують сотнями, тисячами, усіх імен не перелічити. Але так ставляться до людей ті, хто розпалив війну. Поету близькі всі люди, він пам’ятає і живих, і мертвих. У кожного з них є ім’я, а всі разом вони — сучасники поета. Антитеза «убиті — розквітлі» підкреслює антигуманний характер війни. Риторичне запитання залишається без відповіді.

Глибокого філософського змісту набуває й образ водограю: це символ скорботи, оплакування всіх полеглих. Як не витече вода з водограю, так не втамувати поету душевної туги, жалю, адже війна передчасно забрала молодих і любих. Але в останніх рядках вірша

поєднуються глибокий трагізм і віра в можливість спасіння людства, виникає образ зраненого, але не вбитого сонця, багряного горизонту, що може символізувати нову зорю миру:

Душа ятриться з непокою

І водограй рида зі мною

А як вони іще живі

Десь б’ються на Північнім фронті

Там олеандри всі в крові

І сонце зранене в траві

На багрянистім горизонті

Мені здається, що тільки такі вірші, які дають уявлення про конкретне зло, «війну в особах», можуть пробудити в душах людей огиду до всякого насильства й несправедливості, прагнення до миру й злагоди. Ця ж поезія ще й захоплює своєю незвичною, оригінальною формою, поетичністю та задушевністю.

«Різдвяна пісня в прозі». Динаміка образу Скруджа, причини його духовного переродження.

28.11                                          6 клас урок №25

Тема. «Різдвяна пісня в прозі». Динаміка образу Скруджа, причини його духовного переродження.

Мета: Ознайомити  учнів із закінченням твору, допомогти усвідомити його ідейно-художнє значення ; розвивати  образне, критичне мислення, навички самостійної роботи з художнім текстом, уміння переказувати, виділяти ключові моменти, характеризувати героїв, висловлювати свої почуття та враження; виховувати  милосердя, повагу до сімейних та загальнолюдських цінностей, прагнення робити добро.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання:  портрет письменника, видання твору, підручник, відеопрезентація.

Хід уроку

І Вступна частина

1.Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

ІІ Перевірка домашнього завдання.

Бесіда за питаннями:

-   Чи любив Скрудж святкувати Різдво?

-   Як він ставиться до навколишніх?

-   Як люди ставляться до Скруджа?

-   Чому навіть собаки обминають його?

-    Яке слово для Скруджа було «найлиховіснішим»?

ІІІ Оголошення теми та завдань уроку.

«Різдвяна пісня в прозі». Динаміка образу Скруджа, причини його духовного переродження.

висловити власне ставлення до Скруджа (до зміни героя і після його внутрішньої зміни);

ІV Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

 Вчитель. Сьогодні ми підсумуємо причини казкового переродження Скруджа. Це не так легко адже емоції героя постійно змінюються.

2. Словникова робота.

А що означає слово переродження – зміна, оновлення.

Переродитися – стати зовсім іншою людиною.

3. Вчитель. І так Скрудж відправляється у подорож з духами Різдва.

Прослідкуйте, з якою метою завітали гості до Скруджа, як змінювалися почутя героя, коли він бачив своє минуле, теперішнє і майбутнє. Наслідки подорожі.

3. Робота в групах.

1 група. «Подорож у Минуле».

- Які картини минулого показав Скруджові Дух минулого Різдва? Чому саме ці?

- Чи змінювалися почуття героя від побаченого?

- Чому потрібно було покласти руку на серце, щоб здійснити подорож у минуле?

-  Що Дух хотів дати зрозуміти Скруджу?

2 група. «Подорож у Сучасне».

- З якою метою Дух завітав до Скруджа?

- Де побував Дух теперішнього Різдва разам зі Скруджем?

- Які почуття він хотів розворушити у Скруджа під час цієї подорожі?

3 група. «Подорож у Майбутнє».

- З якою метою  відвідує Дух майбутнього Різдва Скруджа?

- Чому Дух не хотів говорити зі Скруджом?

- Чому цей гість справив на Скруджа найбільше враження?

Учні складають схему: мета Духа  – почуття Скруджа – наслідок.

4. Вчитель. Отже, Скрудж пригадав своє минуле, дізнався, що  про нього думають оточуючі, побачив свою смерть і зрозумів, що на нього чекає самотність, герой зрозумів свої помилки.

5. Вчитель.

- Як  Скрудж спокутує минуле, теперішнім і майбутнім?

- Чи змінилося його ставлення до Різдва, до оточуючих його людей?

Як бачимо  зірка Різдва вселила в душу Скруджа немеркнуче світло, очистила від зла, відродила і серце героя. Під впливом Різдвяної подорожі воно розтало і стало  іншим. Яким саме?

   Вчитель:Отже, Скрудж не тільки на словах, а й усіма своїми вчинками доводить, що він переродився.

           Є така народна мудрість: «Якщо у тебе горе, поділися ним із другом, і у тебе залишиться половина горя. Коли у тебе щастя, поділися ним, і матимеш вдвічі більше щастя».

           А які прислів'я чи приказки про добро знаєте ви? (Літературна гра «Добери приказку»). Орієнтовні відповіді:

1. Хто не чинить лихого, тому не страшно нічого.

2.  Не одежа красить людину, а добрі діла.

3.   Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла й сподівайся.

4. Все добре переймай, а зла уникай.

5. Хто людям добра бажає, той і собі має.

6. А     доброму скрізь добре.

Вчитель. Так закінчується «Різдвяна пісня в прозі», яку сам Діккенс назвав «повістю про переродження людини, яка понад усе цінувала дзвін монет». Отже, кожен із нас відповідає перед Богом за свої вчинки. Скоро і ми будемо святкувати Різдво — єдиний з усіх днів, коли ширшають вузькі серця; найкращий в році, добрий, веселий, привітний день!»

Смисл Різдва

Бувають дні, як одкровення Боже,

Благословіння зоряних небес,—

Коли на себе справжніх ми похожі,

\ в нас Ісус воістину воскрес.

Коли світліють скривлені обличчя, Збагнувши суть духовного буття,

 І хочеться подумати про вічність, А не про тлінь короткого життя.

У дні такі завіт прадавній з Богом

У серці, що відкрилось, ожива...

І ми в собі народжуємось знову

Під знаком світлоносного Різдва.

О. Ніколенко

          Тож нехай різдвяний дзвін розбудить замкнені людські душі так, як розбудив душу Скруджа. Запам'ятайте слова Ч.Діккенса: «Май душу, май серце, і будеш людиною на всі часи!».

          V Рефлексія

 «Продовжте речення”.      

-         Різдво для мене – це…

VІ Підсумок уроку. Оцінювання.

1)           Які труднощі довелося перебороти Ч. Діккенсові на шляху до слави?

2)           Під яким псевдонімом він випустив свій перший твір?

3)           З якою традицією пов'язано створення «Різдвяних опові­дань»?

4)           Який підзаголовок має твір «Різдвяна пісня у прозі»?

5)           Який художній прийом використовує автор у цьому творі?

VIІ Домашнє завдання 

Знати зміст усього твору.

Позакласне читання. Література першої половини ХХ століття.

28.11                                    Урок №24, 11 клас 2 год

Тема. Позакласне читання. Література першої половини ХХ століття.

Мета: Допомогти  учням розкрити поняття «модернізм», «авангардизм» в поезії; розвивати навички виразного читання, аналізу ліричних творів, висловлення своїх думок і вражень;  виховувати  гуманістичне світобачення.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрети письменників, видання творів, ілюстративні матеріали.

Хід уроку

І Вступна частина

1.Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

ІІ Оголошення теми та завдань уроку.

Позакласне читання. Література першої половини ХХ століття.

1.     розповідати про головні віхи життєвого і творчого шляху поетів;

2.    виразно читати і аналізувати вірші.

IV Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Лекція вчителя. Сторінками життя та творчості митця

Життєві випробування Т. Манна

 Томас Манн народився 6 червня 1875 р. у м.  Любеку, у давній бюргерській родині. Поняття «бюргерство» Т. Манн трактував специфічно. «В жодному разі, - зазначає український літературознавець К. Шахова, - це поняття для Т. Манна не було ідентичним поняттю "буржуазія" в інтернаціональному його розумінні. Бюргерство в Німеччині межі ХІХ-ХХ ст. означало для письменника... соціальний прошарок, який створив багатство й культуру країни, її позитивну етику, виробив релігійні та моральні принципи нації, сини якої являли собою титанів духу, як Мартін Лютер і Альбрехт Дюрер, Ґоттґольд Ефраїм Лессінґ і Йоґан Вольфґанґ Ґете, Фрідріх Міллер і Артур Шопенгауер».

 Крім Томаса, у родині Манн було ще четверо дітей. Старший брат Генріх також був письменником, широковідомим за межами рідної країни. Можна навіть сказати, що спочатку слава Генріха, який писав здебільшого белетристичні твори, дещо перевершувала славу його молодшого брата, твори якого здебільшого були розраховані на читача-інтелектуала. Втім, згодом саме Томасу судилося увійти до сузір'я найвидатніших класиків XX ст.

 Дитинство Томаса було щасливим і безтурботним. Хлопчик зростав у атмосфері батьківської любові, шумних розваг сестер і братів, плекання сімейних традицій. Домашнє виховання залишало йому достатньо вільного часу, аби віддаватися власним фантазіям. Однак раювання дитячих та юнацьких років було затьмарене шкільною муштрою, з якою чутливий хлопчик стикнувся спершу у прогімназії доктора Буссеніуса, а потім і у гімназії «Катареніум». Сумних вражень від вчителів, що нав'язували жорстоку дисципліну й націлювали на прагматичне ставлення до знань, не могла розвіяти навіть радісна нагода долучитися  як автору і співредактору  до видання гімназійного часопису «Весняна буря». Проте у своїх шкільних невдачах уже дорослий Манн звинувачував не лише консервативну систему освіти кайзерівської Німеччини, а й власну мистецьку натуру з притаманною їй меланхолійною мрійливістю та зосередженістю на внутрішньому житті.

Тому й дійшов висновку, що має насамперед покладатися на самоосвіту та самовиховання. Так воно й склалося. Т. Манн не закінчив гімназії. І не лише через відразу до здебільшого не цікавої для нього шкільної науки, розрахованої на звичайних дітей бюргерів. Річ у тім, що в останні роки його перебування у гімназії сімейне життя родини Т. Манна зазнало серйозних змін. Помер батько, а після його смерті пішли «з молотка» успадкована фірма й будинок, зведений, здавалося, на століття; мати з молодшими дітьми переїхала до Мюнхена, що на той час був одним із найзначніших культурних центрів Німеччини. Туди ж, покинувши гімназію на останньому році навчання, перебрався й Томас, який відтепер вирішив подальшу освіту здобувати самостійно, обираючи зі світової книжкової скарбниці лише те, що пасувало його схильностям і зацікавленням, розвивало його письменницьку майстерність.

 Спершу Т. Манн влаштувався на службу у страховій компанії звичайним клерком. Утім, за конторкою у бюро він потайки писав свій перший художній твір. Під назвою «Падіння» ця новела була надрукована у лейпцизькому журналі «Ді Ґезель-шафт» і одразу ж помічена літературними критиками. Приємно вражений її успіхом, автор-початківець рішуче відмовився надалі марнувати час у бюро. Відтепер його професією мала стати література. Відчуваючи потребу поглибити свою освіту, Т. Манн почав відвідувати лекції в Мюнхенському університеті. Він  увійшов до літератури в той момент, коли в ній переважали декаденські  течії, коли яскраве місце зайняла антигуманістична проповідь Ніцше, коли  оспівували смерть, вели наступи на реалізм і висували на перший план "чисте  мистецтво". Наймоднішим словом було слово "модерн", тобто - сучасний,  новий. 

 Важливу роль у мистецькому житті Т. Манна відіграла подорож до Італії, куди він 1896 р. вирушив разом зі старшим братом. Італія постала перед уродженцями європейської півночі екзотичною красунею, що тішила око розкішними південними краєвидами. Однак найважливішим було те, що саме в Італії він навчився дисципліні творчої праці. Саме тут склався «розклад» робочого дня письменника, якого він дотримувався протягом усього свого життя: до обіду - робота над рукописом, по обіді - читання й збір матеріалів для роботи над твором.

1 група. Про ранній роман «Будденброки», його реалістичний характер і структура.

 Плодами років, проведених Т. Майном в Італії (1896-1898), стали збірка новел «Трістан» (1903) та перші розділи роману «Будденброки». 1901 р. цей великий твір, що не поступався епопейним полотнам XIX ст., вийшов друком у престижному видавництві «Фішер». Переповівши історію розквіту та загибелі родини заможних купців Будденброків, двадцятишестирічний автор заявив про себе як цілком зрілий майстер (саме за цей роман, щоправда, із запізненням майже на тридцять років, він одержав Нобелівську премію).

  Рукопис «Будденброків» існував в одному примірнику. Тому, відправляючи поштою до видавця стос густо списаних аркушів, автор вирішив його застрахувати, зазначивши на пакунку поруч із написом «рукопис» його цінність, що дорівнювала приблизно тисячі марок. Помітивши цю цифру, поштовий чиновник мовчки посміхнувся.

 У романі «Будденброки» Т. Манн поставив собі за мету змалювати історію німецької буржуазної родини протягом століття. Чотири її покоління ніби втілюють у собі основні етапи розвитку німецької буржуазії ХІХ ст. Письменник майстерно передає психологію кожного із своїх героїв.

 Іоганн Будденброк  - старший розумний і проникливий, засновник фірми, типовий представник нового класу підприємців. Він має широкий світогляд, вольтер’янець за своїми поглядами, дієва натура. Іоганн відзначається високим почуттям особистої гідності.

 Іоганн Будденброк – молодший продовжує справу свого батька, але  позбавлений широти його поглядів. Він тільки підприємець.

 Томас Будденброк відстоює інтереси фірми у боротьбі з конкурентами. Ризиковані спекуляції, у які втягує його ця боротьба , призводять до того, що день святкування столітнього ювілею фірми стає днем початку її кінця.

 Ганно – останній представник родини.  Він виявляє повну байдужість до всього. Ганно захоплений тільки скрипкою, музика – єдиний його притулок. Хворобливому Ганно протистоять його однолітки – червонощокі нахаби, молоді хижаки. Думки Ганно перед смертю сповнені втомою від життя і небажанням боротися за нього.

 Роман дає широку і правдиву картину життя німецького бюргерства. Письменник проникливо побачив і прорік неминучий занепад цього класу.   

 Слово вчителя.  Вже визнаним письменником Т. Манн познайомився з майбутньою своєю дружиною Катею Принґсгайм. Вона була дочкою відомого у Мюнхені професора математики, який захоплювався колекціонуванням творів мистецтва. Дівчина не відразу прийняла освідчення, адже розуміла, як непросто бути дружиною знаменитого письменника.  Шлюб, як і сподівався Т. Манн, насправді виявився щасливим. Разом із Катею, яка була поруч в усіх випробуваннях долі, поділяла радощі його творчої праці й життєві негоди, письменник прожив півстоліття. Разом із нею він побудував справжню «бюргерську» родину, в якій народилося й виросло шестеро дітей, серед яких були й творчо обдаровані натури (донька Еріка стала акторкою, син Клаус слідом за батьком обрав своїм ремеслом літературу).

2 група. Рух до модерністської літератури (роман «Чарівна гора» та ін.).

 Роки Першої світової війни відзначилися світоглядною й творчою кризою в житті письменника. Він відклав новий роман, над яким почав працювати 1913 р. (через одинадцять років цей твір побачить світ під назвою «Чарівна гора»), і, захопившись політичним життям своєї країни, зосередився на публіцистиці. Позиція, яку він обстоював у статтях того часу, зводилася до підтримки участі Німеччини у Першій світовій війні. Ця позиція спиралася на певні націоналістичні настрої. Пізніше письменник відверто називав свої тодішні погляди хибними та й взагалі оцінював той період свого життя як один із найважчих. Згодом, у 20-х роках, на тлі бурхливого розвитку фашистських настроїв у Німеччині маннівська позиція співчуття войовничому германізму змінилася на однозначну опозицію до нього.

 Про духовне одужання письменника свідчило його повернення до художньої творчості. Він завершує «Чарівну гору» - перший інтелектуально-філософський роман, що мав гучний успіх. У цьому творі мало дії, не відбувається майже жодних подій. Ганс Касторп, молодий інженер із багатої родини, головний герой роману. Він приїжджає відвідати хворого до туберкульозного санаторію і затримується  там спочатку на тижні, а потім на місяці і роки.  Санаторій розташовано у горах Швейцарії. У тиші санаторію люди ведуть своє розмірене життя. А в цей час у Європі починається світова війна, киплять пристрасті.

 Увесь роман пронизує атмосфера хвороби і смерті. Але головний його зміст – суперечки, ідейні конфлікти, складні процеси осмислення філософських і соціальних ідей доби.

 Т. Манн створює новий тип роману, у центрі якого розвиток і зіткнення ідей. Письменник аналізує погляди героїв, передаючи сам процес мислення. І хоча герої ізольовані від суспільства, їхні суперечки пов’язані з життям Європи. Автор не дає нам готового рішення, але ходом роману переконує, які небезпеки для людства містяться в жорстоких проповідях, які передували виникненню фашизму.

 З часом письменник береться за новий твір - роман про біблійного Йосифа Прекрасного («Йосиф та його брати»). Робота над ним тривала довгих сімнадцять років. За цей час задум книжки під пером письменника розрісся у величезну тетралогію.

 Паралельно, в паузах, які Т. Манн вважав відпочинком від виснажливої праці над книгою-велетнем, писалися новели, літературно-критичні статті, навіть ще один роман, «Лотта у Ваймарі» (1939), який на тлі інших маннівських епопей виглядає майже мініатюрним. Закінчивши «Йосифа», того ж таки 1943 р. письменник розпочинає роботу над романом «Доктор Фаустус». У цьому романі немає чіткої перспективи, немає мови про майбутнє. Значення роману в іншому – у відмові від ілюзій, пов’язаних із цивілізацією.

 3 група.   Сторінками творів митця.

Провідні жанри художньої творчості письменника - роман і новела. Ці класичні для західної літератури жанри зазнали під пером Т. Манна суттєвого оновлення. Зокрема, у новелах наголос був перенесений зі змалювання зовнішніх подій на внутрішнє життя, з характеру героя - на уособлену в ньому духовну проблему; великого значення набули інакомовний план сюжету, підтекст, символічні деталі й лейтмотиви, оповідний ритм. Те ж саме здебільшого стосувалося й романів письменника, в яких, окрім того, значно збільшилося інтелектуально-філософське навантаження.

Вершинними досягненнями художньої творчості письменника вважаються новели «Тоніо Креґер» і «Смерть у Венеції», а також п'ять романів: «Будденброки», «Чарівна гора», «Йо-сиф та його брати», «Лотта у Ваймарі», «Доктор Фаустус».

 4 група.  Оповідання про митців, трактування в них теми мистецтва і митця.

 «Я стою між двох світів...», писав Т. Манн.  Наскрізні теми творчості Т. Манна - це «взаємини художника і бюргера» (тобто проблема протистояння мистецтва та світу банального життя); осмислення кризи гуманістичної культури й напружений пошук засобів її подолання та ін.

 Одна з найулюбленіших новел Т. Манна — «Тоніо Креґер» (1903). Критики вважають її програмним твором письменника, адже в ній вустами головного героя, наділеного багатьма автобіографічними рисами, він відкрито висловив власне творче кредо й розуміння мистецької вдачі.

Зображений у новелі письменник Тоніо Креґер - «напівбюргер-напівмитець». Це спричинює його подвійне відчуження і від світу мистецтва, для якого він  «надто» бюргер, і від світу обивателів, в якому до нього ставляться як до підозрілого дивака, а одного разу навіть приймають за злочинця. Та й у внутрішньому своєму світі Тоніо не знаходить спокою. «Бюргерську» частину його душі приваблюють прості втіхи обивательського світу, однак «мистецька» її частина потребує повної самовіддачі. Відтак він, скоряючись суворій дисципліні творчої праці, відмовляється від звичайного людського щастя. Символічним уособленням привабливого бюргерського життя, про яке мріє, але яке не може собі дозволити герой-митець, виступає пара пересічних обивателів - Ганс Гансен та Інга Гольм. Їхнє життя схоже на граціозний танок - легкий, природний, позбавлений мук творчості, величезної духовної напруженості й виснажливої творчої праці. Тоніо навіть трохи заздрить цій життєрадісній і гармонійній парі. Втім, він залишається вірним своєму покликанню. А потяг до «бюргерського життя» переплавляється у його серці на любов до людей обивательського світу, ту любов, що наповнює вітрила його мистецтва силою людяності, надає його творам душевної теплоти та духовної значущості.

Розмірковуючи над любов'ю до життя, Тоніо підкреслює: «... коли з літератора щось і може зробити поета, то це якраз моя міщанська любов до всього людського, живого, звичайного. Від неї походить вся доброта, весь гумор, і мені навіть здається, що це і є та любов, про яку в Святому Письмі сказано, що людина може говорити мовою людською і ангельською, та без любові голос її однаково буде лише гудінням міді та брязкотом кімвала».

Іншим боком проблема взаємин митця із «життям» повертається у новелі «Смерть у Венеції» (1911), яка здобула славу шедевра світової літератури XX ст. Тут розповідається трагічна історія митця Ґустава Ашенбаха, що знехтував своїм мистецьким покликанням й занурився у вир життєвої стихії. Уособленням краси життя для нього постає чотирнадцятирічний Тадзьо. Спочатку юнак впав в око письменнику як еталон досконалої вроди. Однак естетичне захоплення Ашенбаха швидко набуває характеру душевної прихильності, а згодом - пристрасті, котра повністю руйнує його особистість. Він зрікається всього, що досі було сенсом його життя - творчості з її щоденною каторжною працею, моральних засад, які він палко обстоював у своїх творах, зрештою, почуття власної гідності. Наприкінці новели Ашенбах справляє враження жахливої карикатури на самого себе - такого, яким він був до зловісної подорожі до Венеції.

Смерть Ашенбаха ставить останню крапку в історії його падіння. Символічною паралеллю до духовного розпаду головного героя є пошесть холери у Венеції. Хвороба, що лютує у місті, яке Т. Манн сприймав як колиску ренесансної культури, символізує також крах гуманістичних традицій у Європі XX ст.

Вершинні романи Т. Манна давно увійшли до скарбниці літературної класики XX ст.

IV Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

•                     Т. Манн мені уявляється людиною...

•                     Мене зацікавило...

V Підсумок уроку. Оцінювання.

-         Що нового ви дізнались на сьогоднішньому уроці?

-         Що вас вразило? Здивувало?

-         Про що б ви ще хотіли дізнатись?

VI Домашнє завдання

1. Підготуватись до контрольної роботи. Написати твір.