26.09. Урок №7 11-А ( 2
год.)
Тема. Бурхливий, суперечливий суспільно-історичний розвиток світу в
першій половині XX ст. Зміна світоглядних та естетичних систем. Складність та
неоднозначність художнього процесу цього періоду.
Мета:Ознайомити учнів з основними тенденціями
суспільно-історичного та мистецького розвитку першої половини ХХ ст.; розвивати
навички самостійної роботи із джерелами інформації; виховувати інтерес до мистецтва, літератури, естетичні
смаки.
Тип уроку: засвоєння
нових знань.
Обладнання: портрет
письменників представників літератури першої половини ХХст., підручник.
Хід уроку
І Вступна частина
1.
Створення емоційної
готовності учнів до уроку.
ІІ
Оголошення теми уроку та завдань.
Бурхливий, суперечливий суспільно-історичний
розвиток світу в першій половині XX ст. Зміна світоглядних та естетичних
систем. Складність та неоднозначність художнього процесу цього періоду.
1.Висловити судження про суспільно-історичний розвиток
світу в І половині ХХ ст. та його неоднозначні зв’язки з культурним і літературним процессом.
ІІІ Сприйняття і
засвоєння учнями навчального матеріалу.
«Утрачено рівновагу між людиною і природою, між життям і мистецтвом, між
наукою і музикою, між цивілізацією і культурою»,— писав про початок ХХ ст.
російський поет Олександр Блок. Про
бурхливий і суперечливий суспільно-історичний розвиток світу першої половини ХХ
ст., його неоднозначні зв’язки з культурним і літературним процесом, зміну
світоглядних та естетичних систем, виникнення нових літературних напрямів,
стилів і жанрів і йтиметься на сьогоднішньому уроці.
Складання таблиці найважливіших історичних подій, відкриттів у галузі науки
й техніки першої половини ХХ ст.
|
Історія
|
НТП (науково-
технічний прогрес)
|
Відкриття
в природничих науках
|
|
Перша світова війна
Революції
Громадянські війни
Тоталітарні режими
Друга світова війна
|
Винайдення телефону, радіо, кінематографу, широке
використання електроенергії
|
Створення клітинної та еволюційної теорій
|
Як ви думаєте, яким чином розглянуті нами події вплинули на
мистецтво? (Вони спонукали митців до пошуку нових шляхів осмислення дійсності, форм і суті
відображення.)
Літературознавці
визначають такі умовні історичні періоди розвитку літератури: перший — від подій
Паризької комуни до Першої світової війни (1871–1914); другий — коли
народжувалася нова література, що пройшла випробування революціями та війнами
(1914–1945 рр.); третій — осягнення глобальних катаклізмів епохи (1945–1985
рр.).
Бурхливий і суперечливий
суспільно-історичний розвиток світу позначився на світоглядних та естетичних
системах, на мистецтві й літературі. Адже там, де, на перший погляд, панували
правопорядок, мораль, релігія, раптом завирувала стихія, яку не можна було
осягнути розумом: жорстока ринкова боротьба в промисловості, нищівні
імперіалістичні та громадянські війни, соціальні революції, тоталітарні режими.
Сувора дійсність,
невпевненість у майбутньому породжували песимістичні настрої; людина втрачала
свою значимість, індивідуальність. У духовному житті західного суспільства
філософія разом із мистецтвом і наукою почала шукати шляхи подолання кризових
ситуацій, прагнула стати духовною опорою для людини.
Представники нової
філософської думки А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, С. К’єркегор, З. Фрейд та ін. розглядали
життєві явища в їхній мінливості й суперечливості; об’єктом дослідження вони
обрали сучасну їм людину з її радощами й сподіваннями, прикрощами й
негараздами, людину, яка відчувала себе пригніченим і знеособленим «гвинтиком»
адської суспільної машини.
Артур Шопенгауер, зокрема,
уважав, що глибинною сутністю всього живого є ірраціональна егоїстична «світова
воля». Обґрунтувавши вимоги
життєвих страждань, філософ попереджав про відсутність будь-якої можливості
порятунку, окрім утрати волі до життя. Його
концепція вплинула на розвиток декадентського мистецтва, яке, у свою чергу,
стало підґрунтям одного з напрямів модернізму — символізму.
Згідно з «філософією життя»,
одним із засновників якої був Фрідріх Ніцше, людина сама стає змістом і мірилом
цінності всіх речей, оскільки сама є творцем і має можливість повірити у власну
цінність». Мислитель застерігав від безглуздих пошуків Божої допомоги, бо
«померли добрі боги», людина залишилася наодинці зі своєю могутністю та своїми
слабкостями. Філософські висновки Ф. Ніцше багато в чому позначилися на
творчості експресіоністів та футуристів.
Німецький філософ,
проголосивши ідеї «смерті Бога» — «надлюдини», яка є вільною від усталених
моральних норм і керується «волею до влади», розробив концепцію
історико-культурного розвитку як безперервного чергування «діонісійської»
ірраціональної та «аполлонівської» стихій. Ідеями Ніцше у звульгаризованій
формі керувалася гітлерівська ідеологія.
Не менш вагомою була наукова
концепція Анрі Берґсона, французького філософа, згідно з якого розум, що
керується меркантильністю, може дати людям лише знання нижчого ґатунку.
Оскільки життя є ірраціональним, забезпечити вищі знання про нього може тільки
інтуїція, раптове прозріння. Думки мислителя значною мірою вплинули на
остаточне формування експресіонізму. А. Берґсон став засновником інтуїтивізму,
критиком інтелектуального й аналітичного пізнання; він створив концепцію
«життєвого прориву».
Великий вплив на розвиток
літератури модернізму мала психоаналітична теорія австрійського лікаря-психіатра
Зиґмунда Фрейда, який звернув увагу на існування підсвідомих механізмів у
психіці людини (так званих «комплексів»). Філософ розглядав психіку людини як
поєднання трьох елементів: природне «я» — носій плотських бажань —
підсвідомість; раціоналістичне «я» — свідомість; моральне «я» — позасвідомість.
Між усіма елементами особистості відбувається боротьба, жертвою якої є людина.
Ця філософська й водночас психологічна концепція позначилася на розвитку
сюрреалізму.
ŠŠ Як ви вважаєте, що спричинило оновлення мистецтва в
першій половині XX ст.?
Таким чином, політична,
ідеологічна й економічна кризи сприяли виникненню нових філософських теорій,
глибокому структурному перевороту в естетичній свідомості та художній
творчості, появі нової системи літературних напрямів, стилів і жанрів.
Повідомлення
про вплив ідей інших філософів на розвиток мистецтва
Стислий зміст повідомлення
Карл Маркс (1818–1883) — німецький філософ,
теоретик і діяч комуністичного руху; засновник марксизму — філософської,
економічної, соціально-політичної теорії, яка була покладена в основу
комуністичної ідеології, склала підмурівок соціалістичного реалізму.
Освальд Шпенґлер (1880–1936) — німецький філософ;
розробив концепцію культури як низки незалежних одна від одної, локальних,
замкнених у собі культур, а також теорію протистояння «культури» і
«цивілізації».
Хосе Ортеґа-і-Ґассет (1883–1955) — іспанський філософ та
есеїст, провідник іспанського руху відродження; досліджував феномени «епохи
мас», розриву новаторського мистецтва з культурною традицією на початку ХХ ст.
Серен К’єркегор (1813–1855) — датський філософ;
розвинув проблему сенсу людського життя у світі, що втратив стабільність. Він
обстоював радикальну самотність людини, її свободу перед «загальним» — світом
культури, визначаючи як основні параметри буття можливість вибору, страх і
відчай.
Карл Ґюстав Юнг (1875–1961) — австрійський філософ і
психоаналітик; спробував пояснити питання історії через призму позасвідомої
діяльності людської душі. Йому належить обґрунтування наявності двох типів
людської особистості — екстравертивного й інтровертивного обґрунтування терміна
«самопізнання» як життєвої мети людини в оволодінні всім спектром власних
можливостей, уведення терміна «індивідуація» для позначення погодженості
психологічних структур душі. Бажання науковця зазирнути за межі набутого
поколіннями досвіду, що зберігається в спогадах конкретного індивіда, сприяло
перетворенню психоаналізу на філософію культури.
ІV Рефлексія
Виконання завдань підручника (№1,2 с.48)
V підсумок
уроку. Оцінювання.
-
Що нового ви дізнались
на сьогоднішньому уроці?
-
Що вас вразило?
Здивувало?
-
Про що б ви ще
хотіли дізнатись?
VI Домашнє завдання
1.Розповідати про суспільно-історичний розвиток світу в
першій половині ХХ ст., провідні тенденції літературного процесу цього періоду.
2.Назвати провідних філософів та їх основні теорії.
Немає коментарів:
Дописати коментар