Поєднання соціально-політичного й психологічного аспектів у романі Стендаля «Червоне і Чорне». Гостра критика режиму Реставрації.

21.09                                              Урок № 3

Тема.  Поєднання соціально-політичного й психологічного аспектів у романі Стендаля «Червоне і Чорне». Гостра критика режиму Реставрації.

Мета: Ознайомити учнів зі  змістом  твору, його ідейно-художніми особливостями; розвивати   в учнів навички  визначати  ключові  епізоди, коментувати  їх, висловлювати  й  обґрунтовувати  власні  думки про них; виховувати  стійкі моральні переконання. 

Тип уроку: Комбінований.

Обладнання: підручник, портрет письменника, видання твору.

Хід уроку

І Вступна частина

1.     Створення емоційної готовності учнів до уроку.

ІІ Перевірка домашнього завдання

Бесіда за питаннями:

1.     Яке справжнє ім’я письменника, відомого як Стендаль? Де я коли він народився?

2.     Як родинні обставини позначилися на формуванні особистості стендаля?

3.     Коли і чому Стендаль звільнився з військової служби? У якій країни жив письменник після 1814 року? Чому він обрав цю країну?

4.     Назвіть твори, написані Стендалем у 30-х роках.

ІІІ Оголошення теми уроку та завдань.

Поєднання соціально-політичного й психологічного аспектів у романі Стендаля «Червоне і Чорне». Гостра критика режиму Реставрації.

1.     Висловити судження про жанрові особливості соціально-психологічного роману, а також про психологізм твору.

2.     Висловити судження про багатозначність назви роману.

IV Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

    У 1827 році Стендаль прочитав у газеті про справу Антуана Берте, юнака, засудженого до страти за замах на життя колишньої коханки, пані Мішу. Антуан, син селянина, вирішивши зробити кар'єру, працював гувернером в родині місцевого багатія, але втратив місце, викритий як коханець матері своїх вихованців. Його вигнали також із семінарії, потім — з паризького аристократичного дому де Кардоне, де він скомпрометував себе інтимним зв'язком з дочкою хазяїна і листуванням з пані Мішу. Антуан Берте стріляв у церкві в пані Мішу і намагався покінчити з собою. Як бачимо, реальні події відображені в романі досить детально. Але дрібний невдаха та честолюбець Антуан Берте перетворився під пером Стендаля на героїчний та трагічний образ Жульєна Сореля, а кримінальний факт — на літопис французького суспільства.

        Письменник дав романові підзаголовок «Хроніка XIX століття». Хроніка, або літопис як жанр претендує на всебічне охоплення історичної епохи в її найголовніших подіях, висвітлених максимально об'єктивно. Ще одна риса цього жанру — лінійність, хронологічна послідовність композиції, що реалізується Стендалем через життєпис героя. Тобто доля персонажа цілком пов'язана з суспільними подіями. Лінійну побудову композиції твору на основі біографії героя використовували романісти XVII століття, зокрема Філдінг. Але якщо Філдінг будує сюжет на авантюрно-пригодницькій основі, то Стендаль — на основі духовного життя героя. У Філдінга головне — сама подія, у Стендаля події передує складна робота свідомого героя. Тому такими важливими в романі є внутрішні монологи персонажів. У цьому — відмінність творів Стендаля від романів не тільки його попередника - Філдінга, а й послідовника та сучасника — Бальзака. Адже події у творах Бальзака викладено не послідовно, а паралельно, з поверненням у часі назад, з розповідями про багатьох героїв, чиї долі переплітаються. Його персонажі теж мають схильність до роздумів, але їхні монологи — зовнішні, оповідні, звернені до слухача. Так, наприклад, «Гобсек» може вважатися монологом оповідача — адвоката Дервіля. В романі «Батько Горіо» Растіньякові сповідаються Вотрен та Горіо. Герой Стендаля сповідається тільки самому собі. Він абсолютно самотній в цьому жорстокому світі, де б він не був: в провінційному маленькому Вер'єрі, вигаданому автором, в центрі провінції — Безансоні, де автор ніколи не був, у Парижі.

         Власне, ці три сфери життя і репрезентують широку картину життя Франції часів Реформації. Те, що Бальзак зобразив у серії романів — епопеї «Людська комедія», Стендалю вдалося викласти в одному романі.
У постійному жаху перед революцією живе провінційна шляхетна родина де Реналів. Пан де Реналь під час минулої революції доніс поліції на чоловіка, що ховався на даху, бунтівника схопили і стратили. Цей злочин тяжіє над усією родиною, і пані де Реналь впевнена, що під час наступної революції їм не врятуватись, благає Жульєна Сореля подбати про її дітей. Матильда де ла Моль, міркуючи про переваги кохання до простолюдина Сореля, вирішує, що під час майбутньої революції вигідно бути дружиною такого чоловіка. Пан де ла Моль, прагнучи відвернути соціальні зміни, бере участь у таємній змові з іноземцями. Тільки пан Вально, «новий француз», нічого не боїться. Адже внаслідок кожної революції збагачуються саме такі, як він — не обтяжені моральними зобов'язаннями перед аристократичними предками, поняттями честі й совісті. Саме він, таємно отримавши посаду префекта, засуджує на смерть свого колишнього суперника, що завоював серце пані де Реналь — Жульєна Сореля.

              На думку Жульєна, столична шляхта нічим не відрізняється від провінційної — те ж лицемірство, егоїзм, підступність, жорстокість, але прикрашені аристократичним блиском, витонченими манерами та зовнішньою елегантністю.
Між зображенням провінції та столиці в романі подано опис життя Жульєна в семінарії у Безансоні. Жорстокі закони панують і тут, де справжню віру в Бога підмінили фальшиві почуття, облудні думки, брехливі обіцянки, негідні вчинки. Суворий та чесний абат Пірар, ректор семінарії, змушений залишити свою посаду, не спромігшись за багато років підвищити духовний рівень викладачів та учнів. Жульєна цькують в семінарії не лише тому, що він улюблений учень опального ректора, а й тому, що він розумніший, талановитіший за інших. Втрачає посаду вер'єрського кюре і добрий наставник Жульєна абат Шелан, друг Пірара, тільки тому, що наважився показати приїжджому з Парижа перевіряючому в'язницю та притулок для бідних — установи, які безсоромно оббирав Вально. І тільки один веселий та освічений старий єпископ безансонський може втриматися в цьому багні. Але з точки зору ієзуїтів, він  не є типовим служителем католицизму: його більше цікавить світська антична культура, ніж богословське середньовіччя. Він безмежно радий, коли раптово зустрічає в особі Жульєна однодумця, і змагається з ним у знанні латинської класики. Це — поодинокі світлі спогади про перебування Сореля у бе-зансонській семінарії.
Молодий єпископ агдський, з яким доля зіштовхує Жульєна на святі прибуття короля в Безансон і на таємній раді в Парижі,— не радий зустрічі з хлопцем. Адже Жульєн був свідком брудних ігор цього кар'єриста в Безансоні. Закономірне завершення ланцюга підлих вчинків єпископа — його присутність серед змовників, які намагаються віддати Францію іноземним інтервентам. В цьому об'єднанні різних верств заможних та впливових людей, які зраджують свою країну, — завершення сумного суспільного огляду: у гонитві за кар'єрою, багатством, владою немає і не може бути ні релігійної віри, ні патріотизму, ні честі й совісті.

        Але провінційним і столичним дворянством не обмежується суспільне тло роману. Це ще і селянство та дрібні підприємці, до яких належить і батько Жульєна — тесляр Сорель, власник лісопилки, який продає навіть сина. А коли засуджений до страти Жульєн вирішує зробити батька своїм спадкоємцем, старий Сорель невимовно радий, адже він вважає, що багато витратив на харчування та навчання сина. «Коли-небудь у неділю після обіду він показуватиме всім заздрісникам у Вер'єрі своє золото: «За таку ціну, — говоритиме його погляд, — хто з вас не був би радий, щоб синові відрубали голову?» Так передбачає Жульєн.
Відвернути лихо намагається друг дитинства Жульєна, дрібний лісоторговець Фуке — людина самотня, віддана і чесна. Він пропонує продати все своє майно, щоб допомогти Жульєнові втекти з в'язниці. Фуке не може зрозуміти честолюбні поривання друга, але здатний любити його жертовно. Та любов і відданість Матильди, пані де Реналь, Фуке і Шелана не порятували Жульєна від смерті. Перемагає підступний кар'єрист Вально.

V Рефлексія

Продовжте речення:

Мене зацікавило...

На мою думку, роман Стендаля «Червоне і чорне»...

Мені запам'яталося...

VI підсумок уроку. Оцінювання.

Що нового ви дізнались на сьогоднішньому уроці?

Що вас вразило? Здивувало?

Про що б ви ще хотіли дізнатись?

VII Домашнє завдання

Знати зміст роману, уміти визначати елементи сюжету.