Життєвий і творчий шлях ірландського письменника Джеймса Джойса. Характерні риси його поетики: «потік свідомості», пародійність, іронічність, інтертекстуальність.

12.10                                          11  клас 2 год урок №11

Тема. Життєвий і творчий шлях ірландського письменника Джеймса Джойса. Характерні риси його поетики: «потік свідомості», пародійність, іронічність, інтертекстуальність.

Мета: Ознайомити познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Джеймса Джойса, ; розвивати творчі здібності учнів, навички аналізу художнього твору, формувати самостійне логічне та творче мислення;  виховувати   почуття гуманізму, доброти.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет письменника,підручник В.Я. Звиняцьковський.

Хід уроку

І Вступна частина

1.Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

ІІ Оголошення теми та завдань уроку.

 Життєвий і творчий шлях ірландського письменника Джеймса Джойса. Характерні риси його поетики: «потік свідомості», пародійність, іронічність, інтертекстуальність

1.     Розповісти про головні віхи життєвого й творчого шляху письменника ;

2.      Визначити характерні риси поетики творів Дж. Джойса: «потоку всідомості», «пародійності», «іронічності», «інтертекстуальність».

ІІІ Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Джеймс Джойс народився 1882 року в Дубліні, столиці Ірландії, у родині податкового службовця. Від батька успадкував зацікавленість політичним життям, від матері — католицький дух. Освіту здобував у єзуїтському пансіоні, школі Християнських братів та престижному Бельведер-коледжі. Англійську й італійську літератури вивчав у Дублінському католицькому університеті. У студентські роки захопився ідеями національного відродження, зблизився з відомими дублінськими митцями. 1900 року Джойс опублікував у лондонському журналі «Двотижневий огляд» статтю «Нова драма Ібсена», яка привернула увагу не лише читачів, а й самого Г. Ібсена.

Письменник заробляв на життя приватними уроками англійської мови.

У 22 роки Джойс створив збірку новел «Дублінці» й завершив роботу над знаменитим психологічним есе «Джакомо Джойс». Жив у Цюріху, Парижі. Вийшли друком його романи «Портрет митця замолоду», «Улісс», «Поминки за Фіннеганом», які здобули письменникові світову славу.

На початку Другої світової війни Дж. Джойс переїхав до Швейцарії та 1941 року закінчив свій земний шлях у Цюріху.

Починав писати Джеймс Джойс у реалістичній манері, збагаченій елементами імпресіонізму й символізму (15 новел збірки «Дублінці»). У психологічному есе «Джакомо Джойс» й автобіографічному романі «Портрет митця замолоду» відображено інтенсивний модерністський пошук письменника. Роман «Улісс», написаний з використанням прийому «потік свідомості», став одним із найвищих досягнень світової модерністської прози. У романі «Поминки за Фіннеганом» Джойс здійснив спробу «мовної революції», використавши для словотворчості лексику близько 70 мов. У кожному із цих творів відчутні значні зміни й оновлення в стилі письменника.

Запис у зошити

Основні риси модерністського роману

• нове розуміння традиції;

• оголошення прийому «потік свідомості» засобом пізнання індивідуальності;

• розрив із попередніми культурами;

• відмова від однолінійної залежності причин і наслідків у літературному творі;

• заперечення всього сталого, постійного;

• визнання центром подій свідомості митця;

• набуття епічністю нових ознак: подіями вважаються враження, асоціації, алюзії;

• зосередженість на процесі відтворення, мові, внутрішній, індивідуальній свідомості;

• створення зовнішнього світу через сприйняття індивіда;

• відкритість фіналів, багатозначність символів, звертання до «Я» читача.

Робота зі словником літературознавчих термінів

«Потік свідомості» — один із провідних прийомів літератури модернізму. Термін належить американському філософу В. Джеймсу, який уважав, що свідомість — це потік, ріка, у якій думки, переживання, асоціації, спогади постійно перебивають одне одного й «нелогічно», спонтанно перетинаються. «Потік свідомості» в художній літературі є екстремальною формою внутрішнього монологу, яка (часто за допомогою прийому монтажу) імітує безпосередню передачу хаотичного процесу внутрішнього мовлення людини.

Есе (франц. спроба) — нарис у галузі літературної критики, публіцистики тощо, який поєднує підкреслено індивідуальну позицію автора з вільним, часто парадоксальним трактуванням проблеми (теми). Вирізняється вишуканою формою і передає суб’єктивні враження автора від мистецького твору.

Алюзія (лат. жарт, натяк) — риторичний прийом натяку на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт у художньому творі.

Ремінісценція (лат. спогад) — відгомін у художньому творі якихось мотивів, образів, деталей із відомого твору іншого автора; мелодії якогось іншого музичного твору.

Інтертекстуальність — використання автором текстів, цитат із літературних творів різних епох і народів, часто мовою оригіналу.

Пародійність, пародія — сатиричне, іронічне наслідування кого- або чого-небудь.

Іронічність, іронія — тонке, приховане глузування; художній засіб, у якому зовнішня форма вислову суперечить змісту.

ІV Рефлексія

Продовжте речення:

• Модерністські пошуки Дж. Джойса справили на мене…

V Підсумок уроку. Оцінювання.

-         Що нового ви дізнались на сьогоднішньому уроці?

-         Що вас вразило? Здивувало?

-         Про що б ви ще хотіли дізнатись?

VI Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріали підручника с.68-70.

2. Вивчити конспект уроку.