Розвиток мовлення №1. Твір «Романтичні й реалістичні риси неоднозначного образу «філософа й скнари» Гобсека».(письмово)

26.10                              Урок №8

Тема. Розвиток мовлення №1. Твір «Романтичні й реалістичні риси неоднозначного образу «філософа й скнари» Гобсека».(письмово)

Мета:Підсумувати й  узагальнити  знання учнів про повість; розвивати навички написання творів, характеристики героїв, висловлення своїх думок та вражень; виховувати духовну стійкість, оптимістичне світобачення, наполегливість у навчанні та праці, досягненні шляхетної мети.

Тип уроку: розвиток мовлення.

Обладнання: зразки творів, підручник Д.С. Наливайко.

Хід уроку

І Вступна частина

Створення емоційної готовності учнів до уроку.

ІІ Оголошення теми уроку та завдань.

Розвиток мовлення №1. Твір «Романтичні й реалістичні риси неоднозначного образу «філософа й скнари» Гобсека».

1.Розвивати навички написання творів, характеризувати головних героїв.

2. висловлювати свої думки та враження.

IІІ Робота над написанням твору.

1.     Пригадатайте структуру твору

2.     Зачитування зразка твору

3.     Бесіда за змістом зразка

4.     Самостійна робота над написанням твору

    Повість «Гобсек» стала одним із визначних творів Бальзака і дуже важливою ланкою всієї «Людської комедії».

    Цей твір є своєрідною характеристикою скнарості, адже головний герой по­вісті Гобсек — мільйонер, лихвар, один із тіньових володарів нової Франції. Вод­ночас Бальзак надає своєму персонажу якоїсь символічної узагальненості.

    Гобсек — надто колоритна фігура, що поєднує в собі риси надзвичайного скна­ри й людини дивовижної широти думки, він полюбляє розмірковувати над тим, як золото може впливати на розвиток усього суспільства й психологію окремих осіб.

Позичаючи гроші під величезний відсоток, Гобсек фактично грабує своїх клі­єнтів і стає володарем їхніх доль. Цей старий, для якого є лише один бог — Зо­лото, тремтить над кожним грошем навіть тоді, коли позичає колосальні суми під величезні відсотки. Але його скупість цим не обмежується: він не уміє дава­ти нічого взагалі, і навіть зайвий рух або підвищення голосу Гобсек вважає мар­ним витрачанням життєвих сил. Автор його називає «людина-вексель», що аб­солютно не переймається чиїмись почуттями. Хоча іноді він поводиться інакше, ледь не по-дитячому радіючи, коли отримує діаманти. І тоді, на мою думку, в ньо­му прокидається велика дитина, тобто те людське, чого він впродовж цілого жит­тя намагався позбутися.

Минулого Гобсека й джерел виникнення його безмежних багатств ніхто не знає. Його сучасне щоденне життя (як воно постає в повісті) теж сповнене таємниць, адже можна лише здогадуватися про справжні масштаби його діяльності. До того ж і адвокат Дервіль упевнений, що Гобсек здатний перетворитися на невблаганне втілення влади золота над душами як окремих людей, так і долею усього суспільства.

    Водночас тому ж таки адвокату відкривається й інша сторона особистості Гобсека, помітна не всім і не відразу. Дервіль стверджує, що Гобсек — внутріш­ньо суперечлива постать, у якій поєдналися дві різні істоті: скнара й філософ, особа «низька» й надзвичайно розумна, далекоглядна.

    Гобсек багато чого бачив у своєму житті і багато чого переосмислив з часів, коли ще був юнгою. Його філософія груба, але в той же час життєва: штовхнувши жебрака в багно, ти змусиш його трудитися; принижуючи ж безпутного дворянина, ти відстоюєш моральність. Отже, за філософією Гобсека, пропо­нуючи гроші, ти заохочуєш жебрацтво та ображаєш того, кому їх даєш, навіть якщо це твій єдиний друг. Цим принципом старий керується й у випадку, коли позичає Дервілеві під великий відсоток. Натомість, залишаючи графиню з ді­тьми без копійки, Гобсек, на мою думку, робить це для того, щоб вони навчилися цінувати гроші.

    Постать Гобсека можна вважати і «образом вічним», символічним, бо він уособлює скнарість, доведену до крайніх меж. Чи не найяскравіше про це свідчать різного роду порівняння, якими користується Бальзак, описуючи свого героя. Так, автор порівнює Гобсека з портретами старих пензля Рембрандта; виявляє «риси…, нерухомі, безпристрасні, як у Талейрана»; помічає вольтерівську посмішку, беззвучний сміх Шкіряної Панчохи (відомий мисливець із творів Фенімора Купера) і навіть спокій Фонтенеля (письменник). На мою думку, усі ці по­рівняння автор вживає для того, аби найточніше зобразити Гобсека-філософа, споглядальника, авантюриста, відважну людину, яка, переживши безліч випро­бувань, навчилася приховувати свої почуття. Інша низка порівнянь («обличчя кольору срібла, з якого стерлася позолота», «череп, жовтий, як старий мармур», «металевий погляд») дає можливість зрозуміти, наскільки гроші заволоділи ду­шею цієї сильної, але нестримної у своєму прагненні до багатства людини. Наприкінці повісті автор порівнює Гобсека з «казковим чародієм» і називає його «фантастичною фігурою». Ці порівняння перетворюють героя на уособлення влади золота, на ідола, що володіє людськими душами і є «таємною пружиною суспільства».

    Гобсек — постать і цілком реалістична, і водночас похмуро-романтична, гро­тескна, узагальнювальна. Можна сказати, що в образі Гобсека Бальзак втілив ри­си філософа-циніка нового часу.

ІV Домашнє завдання.

1.     Підготуватись до уроку позакласного читання. Прочитати  новелу Гі де Мопассана «Пампушка».